Київ очима урбаніста. Що змінити зараз і про що задуматися на перспективу?

Проектування міського простору – це, насамперед, створення цілісного, єдиного середовища. Для цього Архітекторам необхідно змістити фокус уваги від створення індивідуальних, незалежних один від одного проектів до комплексного проектування. Розуміння міста, як єдиної системи спричинить за собою глобальні зміни на користь більш якісного середовища для проживання. Для цього як архітектори та урбаністи так і громадськість в рівній мірі повинні брати участь у розвитку міста.

Назвіть сім принципів хорошого міського простору.

Я назву декілька. По-перше – це якісне обслуговування і догляд. Зрештою, не має значення наскільки хороший проект якщо він знаходиться в занедбаному стані. Тому обслуговування, прибирання та своєчасна реконструкція дуже важливі.
Друге – у містян повинен бути однаковий доступ до всіх благ чи то лікарня чи громадський транспорт або кінотеатр.
Третє – якісне матеріально-технічне оснащення, наприклад освітлення, зупинки, що містять табло з інформацією про прибуття транспорту і визначні пам’ятки, засоби персональної мобільності, парковки і тд.
Четверте – гарне озеленення.
П’яте – якісні та сталі матеріали для мощення, вуличних меблів, конструкцій та устаткування. І наостанок – простір повинен надихати, адже нікому не потрібен красивий, але нудний об’єкт.

Чи має кожен архітектор бути урбаністом, а урбаніст – архітектором? І яка різниця між ними двома?

Перше – я не думаю, що архітектор зобов’язаний бути урбаністом або навпаки. Але я вважаю, що це дуже корисно, коли вони один одного гарно розуміють. Я знаю багато випадків, коли ці дві спеціальності плутали. Люди вважають, що коли ти будуєш багато будівель – це урбаністика. Це не так. Насправді, професії архітектора і урбаніста – це дві протилежності.
Архітектор має зробити щось унікальне для місця. Це сумно, коли ти копіюєш одну й ту ж будівлю.
Урбаніст, в свою чергу, не може завжди створювати унікальні витвори. Якщо ми говоримо про правильну вулицю або правильний громадський простір, він не завжди має бути унікальним. Урбаніст в першу чергу має замислюватися, що є добре. Не що є оригінально або неповторно, а саме що буде правильно і добре. Також це не має бути дорого. Унікальність не так важлива для публічних просторів. Важлива користь.
Тому, я вважаю, що архітектура це більш суб’єктивна галузь, а урбаністика – більш об’єктивна. Вони дуже різні. Коли архітектор займається урбаністикою або урбаніст архітектурою, їм потрібно перемикати свій розум.

На що варто звертати увагу при проектуванні будівлі?

Якщо ваше питання стосується архітектури – то це буде моя суб’єктивна думка. Тому що як урбаніст я маю більш об’єктивну позицію.
Для мене важливо, щоб перебуваючи на місці, я максимально його відчував. Говорячи метафорично, я хочу чути місцевість. Але іноді місце може бути нудним. На ньому може не бути нічого вартого збереження, і тоді я вільний проектувати, що заманеться. Якщо я знаходжу щось цікаве в місці, я намагаюсь це підсилити.

Яка різниця в урбаністиці Європи та Японії?
В Європі архітектори більш відповідально ставляться до контексту, до того, що вони будують та де вони будують. Тому що європейці мають більше поваги до своєї історії.
Що ж стосується Японії, за рідкими винятками, 99 відсотків не дбають про контекст. Але це теж відносно, бо, наприклад, якщо візьмемо Токіо, місто стільки разів руйнувалося – землетрусами, війною, що там не так вже багато чого віднаходити. В таких умовах архітектори звикають не дуже замислюватися про контекст. Гадаю, це і є основна різниця між європейськими та японськими архітекторами.

А що ви скажете про Київ?

Я гадаю, що в цьому сенсі Україна, зокрема Київ, набагато ближче до Європи, ніж Японія. Взяти хоча б цю будівлю (Театр на Подолі). Люди постійно сперечаються, чи це правильно з точки зору контексту. В Японії такої дискусії просто не сталося б.

Ви казали про себе, як про мікс Європи та Японії. Поясніть, будь ласка, що ви мали на увазі?

Як ви знаєте, ми, японці, знаходимо прекрасне в найменшому. Це, як казав Міс ван дер Рое, “Less is more”. І це дуже по-японськи. І в противагу цьому — голландський жорсткий прагматизм. Якщо виникла певна проблема, голландці краще за всіх її вирішать. Це через їхню прямолінійність. Вони не дуже імпульсивні й емоційні. Вони холоднокровні. І це те, в чому японці зазвичай слабкіші, бо ними занадто керують емоції. І це їх сліпить, вони не можуть поглянути на факти.
То ж, оскільки я половину часу проводжу в Японії, половину в Нідерландах, я можу перемикатися з емоційного мислення на дуже прагматичний підхід.