ALL ISSUES

Вверх

Дом и Интерьер

  /  INTERVIEW   /  Сергій Русанов

Сергій Русанов

Інтерв’ю з архітектором Сергієм Русановим, засновником та директором компанії Project 7 про роботу над Черкаським зоопарком.

Відомо, що ви, так само як і Дроздов, підходите до проекту через аналіз. Розкажіть, як ви його ведете, з чого ви починаєте?

Кожного разу по-різному. Іноді місце диктує умови. Точніше навіть завжди. Хоча, звичайно, є стандартні процедури, як то аналіз транспорту і пішохідного потоку. Є вузькопрофільні речі, які залежать від специфіки об’єкту. Наприклад, коли ми проектували зоопарк, нам необхідно було проаналізувати, скільки часу люди проводять всередині, яка кількість відвідувачів, яка вартість квитка і так далі. І вже після аналізу ми робимо якісь висновки, формулюємо задачу.

Які питання постали перед вами в Черкасах, коли ви працювали із зоопарком?

Спочатку в нас була ейфорія, що нам довірили спроектувати цікавий новий об’єкт, а потім ми собі поставили питання «Що наш об’єкт з собою принесе?» Перше, що ми хотіли, це підвищити час відвідування. Тому що в процесі аналізу ми з’ясували, що в Європі середній час перебування в зоопарку – це дві-чотири години, а в Черкасах – півгодини-година. Друге – цезбільшити кількість відвідувачів.

Якими методами ви цього досягли?

Час відвідування збільшується за рахунок цікавих експозицій, банальної протяжності шляху – ми її збільшили за рахунок системи пандусів, наявності пунктів харчування, дитячих зон, місць для відпочинку. Наша мета була створити місце, куди можна спокійно приїхати і провести час.

А які черги будівництва ще попереду?

Зараз Roshen підписав договір з міською адміністрацією Черкас про повне партнерство, адміністрація погодилася на брендування – тепер він буде зватися «Міський Черкаський зоопарк Roshen». Завдяки цьому тепер Roshen виділяє, здається, 300 млн. бюджету на реконструкцію територій, які залишилися. Два наші проекти – це ¼ території. З чотирьох гектарів ми двома проектами вже знайшли рішення для одного гектару. Зараз наша роль в цьому проекті скоріше кураторська, оскільки ми вже підключили Харківську Школу Архітектури разом з Олегом Дроздовим. Тепер нам треба доопрацювати генеральний план, зробити остаточний вибір на користь якогось одного варіанту і чітко йти до реалізації.

При проектуванні зоопарку в яких аналогах ви шукали натхнення?

Ми зробили вибірку з того, що було реалізовано в останній час на дану тематику. В нас була тема вовки та ведмеді. Останній ведмежатник був реалізований у Відні, в Шенбрунні – один з нових – і в Дрездені, якщо не помиляюсь, проводився архітектурний конкурс на ведмежатник. Ми з’їздили у Відень, потім відвідали Зальцбург для порівняння. Ми фізично дивилися все це. У Віднінас вразило, що одна тварина може бути цікавою багато разів. Не обов’язково саджати у велику кількість маленьких кліток багато тварин. Можна просто зробити нормальні комфортні умови для пари ведмедів і обходити їх з різних боків.

Як в цьому зоопарку себе почувають тварини?

Один з пунктів, чому Roshen виділив гроші, і чому ми зайнялися саме Черкаським зоопарком – їх дуже крутий директор, Євген Ван. Він слідкував за тваринами, йому, при дуже стиснутому бюджеті, вдавалося нормально годувати цих тварин, він якимось чином домовлявся з місцевими фермерами. Ну а що до нашої участі в експозиції вовків і ведмедів, якої, вважайте, до нас і не було, то тут ми вирішили багато проблем. Звірі сиділи в затиснених «совкових» клітках, не було приміщень перетримок, не було лабораторій, нормальних технічних приміщень, було відсутнє опалення в цій частині, зона карантину теж була відсутня. Відкритих вольєрів для проведення ветеринарних робіт також не було. Ми все це створили. В зоопарку бувають старі тварини, яким вже неможна контактувати з людьми, оскільки їм фізично важко. Їх необхідно ізолювати й не виставляти на показ. Для них ми теж зробили нові вольєри. Взагалі, в зоопарку своя специфіка,особлива технологія. Наприклад, у ведмедя повинна бути своя певна інтимна зона, де він може заховатися від людини, але при цьому не треба допускати, щоб людина зовсім не знала, де він знаходиться, тому що це небезпечно. Вовки за усіма прогнозами не повинні були заходити у воду й купатися, тому ми їм зробили водойму з мембрани. Тільки-но в них з’явилась ця водойма, вони всі в неї залізли й порвали мембрану. Довелося заливати бетоном. Олені почали чухати рога о металоконструкції мосту, їм подобається.

А наскільки жорсткі обмеження накладає технологія на проектні рішення?

В плані безпеки — дуже жорсткі. Шестиметрові стіни у ведмедів – це безпека. Вважається, що чотири метри ведмідь спокійно перестрибує. Олень з місця стрибає на два з половиною метри. Уводі ведмідь може вдарити по склу з силою 500 кг, і це неймовірно багато. З однієї сторони, ти маєш будувати безпечно, і щоб при цьому тварині було комфортно. З іншого боку хочеться відкрити простір. В Європі зараз тенденція така, що перепони є, але вони приховані. Ми намагалися так зробити коли підіймали рельєф поруч з вовками. Хоча з копитними ми пішли іншим шляхом – просто згори запустили людей по мостах. Тенденція зараз така, що не роблять сухо експозицію, що ось окремо вовк, ось окремо ведмідь. Їх намагаються об’єднувати в цілісні екосистеми. Наш проект теж на це розрахований.

У вас була необхідність збільшувати площу чи ви чітко вписувались?

Ми знали заздалегідь, що 1000 кв. м – це достатня площа комфортного вольєру для двох ведмедів, і при такій площі він не потребує штучного очищення. Те ж саме і для вовків. Там не було вольєрів – був п’ятачок кліток, а далі техзона, якісь напівзруйновані гаражі і смітник. Ми це все вичистили і там розмістили вольєри. Вийшло 3700 кв. м експозиції. З оленями ще краще вийшло. В них була смуга експозиції, але за ними — подвір’я з блискучими унікальними ялинами. Директор дуже цінив ці дерева, казав, що людей туди не пустить, адже вони все затопчуть. Звірів теж потрібно туди якось обережно заводити. Але якщо їх таки туди завести, то їх ніхто не побачить. Тому одна з ідей – пустити людей зверху по мостах і таким чином збільшити площу для звірів вдвічі, і в той самий час — включити в експозицію ці ялини. У нас тепер площа експозиції близько 7000 кв. м відкритої території, а була, здається, 3000 кв. м. Для копитних ми зробили водойму з біологічною очисткою через корені рослин — біоплато. І вона працює краще, ніж штучна.

Наскільки ви збільшили час відвідування?

Кількість людей — з 80 000 чоловік в 2016 році до 174 000 чоловік в 2017 році. В два рази. Час відвідування — з години до 1.5-2 години. Наша мета – вивести на 250 тисяч в рік.

Оставьте комментарий